Чашка Терпець

Коритися нещадній долі чи прокладати власний шлях не дивлячись на неї? «Терпи, терпи — терпець тебе шліфує» не про слухняність без натяку на хоч якийсь протест. Стус точно був не з тих, що кланяється в ноги та цілує руки, якщо так треба. Інакше він не написав би ці рядки в тюрмі: Терпи, терпи — терпець тебе шліфує, сталить твій дух — тож і терпи, терпи. Ніхто тебе з недолі не врятує, ніхто не зіб'є з власної тропи. На ній і стій, і стрій — допоки скону, допоки світу й сонця — стій і стій. Хай шлях — до раю, пекла чи полону — усе пройди і винести зумій. Торуй свій шлях — той, що твоїм назвався, той, що обрав тебе навіки вік. До нього змалку ти заповідався до нього сам Господь тебе прирік. Василь Стус    У чашці «Терпець» багато сталі, передусім — сталевий дух поета та опір часу, що перегукується з нашим сьогодні. З нею навіть чай смакує міцніше, а розмови ведуться глибше.